Вип ю iз п янких очей сльозу

Вип’ю ?з п’янких очей сльозу,
? печаль з лиця з?тру руками,
Та журбу розбивши кам’яну,
Закохаю милу до нестями.

Прокричу через в?кно у св?т,
Що згора? серце в?д кохання,
Що ти сн?в палких солодкий пл?д,
Що сп?вати мил?й, це призвання.

Дякую що доля привела,
Шлях тернистих дн?в до мр?? дому,
Я в в?ршах натхненно мов бджола,
Сл?в нектар збираю без утоми.

В сн?гопади спеку чи грозу,
Захищу маг?чними словами,
Вип’ю ?з п’янких очей сльозу,
? печаль з лиця з?тру руками.