Галинина скеля

Легенда
Було, бо в пам`ят? в?к?в лишились,-
В легенд? ц? под?? в?дродились.
Жили в ц?м кра? кра? дуж?, славн? люди,-
Щаслив?, ? таланило ?м всюди.

Чолов?ки у л?с? полювали,-
Ж?нки у господарств? лад давали.
Окрасою життя була Галина,
? голос, ? сама немов цар?вна.

Приходила на скелю ? сп?вала,-
В далек? нетр? п?сня дол?тала.
Не заблукати милому,- це знала
Вела додому п?сня з хащ, вертала.

? горя ?м н?що не в?щувало,-
Кохання двох, як кв?тка розцв?тало.
А восени вже мали шлюб узяти,
Та не судилось на рушник ?м стати.

Прийшло п?дступно лихо в р?дний край,-
Тривогу поселив у серце гай.
Чолов?ки ус? на пол? бою,
Шоб захистити р?дних, щастя, волю.

Жорстока ? кривава с?ч була,-
Любов до вол? знов перемогла.
В осел? туга з сумом заповзали:
Бо найдорожче на ваги поклали.

Загинуло Галинине кохання,
?? любов ? перша, ? остання.
Жахлива зв?стка! " Н?, в?н не загинув..."
Приходила на скелю ? сп?в линув...

Коханому назустр?ч п?сню слала:
Над?ю мала, що живий й чекала.
На ?? сп?в й русалки припливали,-
Н?в?ть пташки у л?с? замовкали.

...Спливли роки, та кажуть часом люди,
Що ?? сп?в бува й сьогодн? чути.
Давно нема Галини,- ? легенда,
В як?й вона лишилася безсмертна.

До цього часу скеля збереглась,-
Вода б?ля п?дн?жжя розлилась
Примхливого стр?мкого ?нгульця.
В ?стор?? - н? краю, н? к?нця.

В?дома вченим св?ту, адже там
На згадку нам, минулому, в?кам
Аркозовий п?сковик виступа?,-
Такого в св?т? б?льш н?де не ма?.

ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА