Притча про правду

Якось папуга принiс в село новину,
Що Слон проходитиме ?хню долину
А якщо вечiр до уваги брати,
То можливо на березi залишиться й спати!…
Новина,для цих мiсць незвична
Облет?ла село блискавично.
Щоб подивитись на Слона
Рада вирiшила послати шпигуна!
…I четверо смiливцiв вибралось в хащу.
А що?одна голова – добре,а чотири – краще!
...Темнота густа як джем.
Головний шепнув:?повзем!?
I чотири вiдчайдухи
Поповзли,як в джемi мухи…
Кожен з них зiткнувся з тiлом,
Що навстоячки хропiло!
Перший – ззаду що пiдлiз ,
Той зхопив Cлона за хвiст.
За хобот другий ухопився,
Легко так,щоб Cлон не пробудився.
Третiй ткнувся носом в ногу !
Як слiпе щеня,?й-богу!
А четвертий взяв за вухо…
Тихо так стоять без руху.
Раптом якась вiтросила
З Cлона вийшла,загримiла!…
Того,що тримав за хвiст
Вiднесла кудись у лiс!
А смiливцi нашi тро?
(сумнiвiв нема – геро?!)
Ледь торкаючись землi
Вже за мить були в селi!
…З почестями ?х зустрiли,
?сти дали, напо?ли…
Тут старiйшина спитав:
?Де ж четвертий друг пропав??
Потупили погляд друзi.
?Вiн…той, зник кудись…у лузi…?
Застогнав народ ?Ох,ах!
В мирний час i такий жах!?
Враз старiйшина повстав
I на ввесь майдан сказав:
?Збережiмо пам’ять брата!
Час настав вам розказати
Що ж воно таке,той Слон?
Не береться нас вже й сон…?
ПЕРШИЙ встав ривком з-за столу
I настолив правду голу:
?Уявiть собi колону,
Грубу,сильну,ще й… солону!?
Впевнено сказав,з кивком,
Ще й причмокнув язиком.
?Це неправда!?-каже ДРУГИЙ
?Слон м’який,тонкий – не грубий!?
Ледь ображено та глухо
Крикнyв, що тримав слона за вухо.
?Ви два з страху очманiли!?
ТРЕТ?Й ?х пiдняв на вила.
?Точно знаю:Cлон похожий на удава!
Якщо брешу – хай злисi? голова моя кудрява!?
Враз почулося з-за дому:
?Та невiрте ви нiкому!?
Тих, що слабшi,пробрав страх:
Там стояло щось в кущах!..
На лiсного духа схоже—
Грязне,в листях — що то,боже?!
…Коли ?дух лiсу? пiдiйшов,
То i страх в людей пройшов –
Перед ними гордо у весь рiст
Стояв той,що тримав Cлона за хвiст!
(Земляк тому так сильно змiнився,
що в болото впав,коли приземлився…)
?Мою правду чуйте,люди
I не вiрте тим паскудам!
Слон – то звiр страшний,пiдступний:
Я торкнувся — вiн як р-рупне!
На гору похожа та потвора,
А погляд — ну… як у прокурора!
Я тiльки взяв його за вус,
А вiн образився,клянусь!
Так,правда,було темно,
Та постраждав ж я не даремно!
Нехай тi тро? про слона не брешуть,
Що вiн колона,чи удав,чи ще щось!?
———————————————-
Ще дотепер та сварка не вщуха?,
бо кожен ?свою правду? захища?.
Чотири вiри незабаром заснували,
i кожна вiрить у свого Слона.
I я там був,та не переконали.
Де сварка ? – там правдоньки нема!