Амулет

Я не бачу св?тла через чуж? зелен? оч?,
Я ховаюсь, я мовчу, мен? нудно й дивно
Розчинятись у простор?, в подиху ноч?
Що так недалеко в?д мо?й божев?льн?
Душ?.Я не знала що можна говорити,
Я думала: "Все!Приречен?!Б?льш н?чого нема?!"

Св?т наполегливо в?дштовхував,не давав захвор?ти,
А я в той час сид?ла на п?длоз? в м?ському трамва?.
Люди в?дходили, т?кали,в?дводили погляд.
Не зн?маючи рожевих окуляр?в,не зважаючи на дол?.
Кожен в?рив свому богу - ?сус, Алах, Буда -
"Незалежний св?тогляд?"
? н?хто не зважав на скиглення, плач...проявлення бол?.
Покол?ння байдужих, без серця, д?? записан? на пл?вку:
Ось вони йдуть, взявшись за руки, не ?сну? н?чого.
Кадр п"ять, дубль два...затягнута с?тка.
Ти б?льше не хочеш кохати;Кадр ш?сть: одне слово - "доля."
А так хочеться в?д?рватись, кинути в пр?рву весь св?т!
Нема? б?льше н? чи?хось д?тей, дружини, роботи, квартири.
Все завмерло, замовкло, втратило сл?д...
А може ти завмер...
Тебе б?льше нема?...
Твоя довгооч?кувана свобода...
Дитяч?й см?х...
Щастя...




http://vk.com/mania.verse13 в аудиоформате