Сонет 2. В. Шекспiр

Колись в полон тво? чоло захватять сорок рок?в,
Розриючи в пол? краси р?ллю глибоку.
Сьогодн? насолоджуйся сво?м вбранням.
Лахм?ття з нього зроблять тво? роки.

"Куди под?лася краса?"-м?ж ?ншим хтось тебе спита,-
? в чому скарб кв?тучих дн?в, ночей?
тв?й буде сором ? похвала пуста,
Якщо похвалишся, що скарб у глибин? очей.

Мудр?ш було б краси використання,
Якби ти зм?г в?дпов?сти:?Оце миле дитя-
? п?дсумок життя ? зморшок оправдання,
? в образ? його- земного спадщина буття?

Ти б на дитя сво? дививсь ?, наче б знову народивсь,
В тво?х холодних жилах знов текла б гаряча р?дна кров.