Вишневий сад

В саду у мами вишн? розцв?ли,
? яблуня сто?ть, мов наречена.
Тут ми колись давно, ?ще мал?,
Вдавали, що цей сад – велика сцена.

Ми грали в долю, грали у життя…
Була театром наша р?дна хата.
Пелюстки сн?гом кануть в небуття,
Лишивши нас дитячих мр?й ? свята…

Сум хмарою ?з неба упаде
Картатою хустиною на плеч?…
Та знову й знову мамин сад цв?те,
? тулиться до серця теплий веч?р…