Вчера еще... М. Цветаева

?Вчера еще в глаза глядел,
а нынче – всё косится в сторону!
Вчера еще до птиц сидел, –
всё жаворонки нынче – вороны!?


Учора в оч? ще гляд?в,
тепер коситься в сторони!
Ще вчора до пташок сид?в,
вс? жайворонки нин? - ворони!

Дурна - я, ти ж бо розумом гр?шив,
живий - ти, остовп?ла - я.
О, крик ж?нок ус?х час?в:
"М?й милий, що тоб? зробила я?!"

? сльози ?й - вода ? кров.
Вода, - в кров?, в сльозах умилася!
Не мати вже, а мачуха – Любов, -
не жд?ть н? осуду, н? милост?.

В?двозять милих корабл?,
в?дводить ?х дорога б?лая ...
? стог?н лине вздовж земл?:
"М?й милий, що тоб? зробила я?"

Ще вчора ти в ногах лежав!
Р?вняв з китайською державою!
? враз обидв? рученьки розняв,
? випало життя коп?йкою ?ржавою!

Як д?товбивця у суд?
стою - немила, не см?лива я.
? в пекл? я скажу тоб?:
"М?й милий, що тоб? зробила я?"

Спитаю л?жко спершу, пот?м ? ст?лець
"За що, за що терплю ? б?дствую?"
"В?дц?лував – колесувати п?д к?нець!
Час ?ншу ц?лувати!" - в?дпов?дь.

Привчивши до життя в сам?м вогн?,
сам кинув, як в степу заледен?лому!
Ось, милий, що зробив мен?!
М?й милий, що тоб? зробила я?

Все в?даю, не треба п?слямов!
Я зряча! Бачу, не коха?ться!
Де в?дступа?ться Любов,
там жниця Смерть враз п?дступа?ться.

Це, як те саме дерево трясти,
а яблуко в св?й час впаде дозр?ле? ...
За все, за все мене прости,
м?й милий, що тоб? зробила я!