Дивлюсь в чужi обличчя, як в твое

Дивлюсь в чуж? обличчя, як в тво?.
А рис тво?х нема?. Рис не бачу.
А тво? риси так багато значать,
Що серце лиш самотн?? мо?.

Вс? т?, в чи? обличчя я дивлюсь,
Можливо, погляд м?й вважають прикрим.
Я звик до них. Вони – н?як не звикнуть.
Та знов дивлюсь, затято, – як молюсь.

А т?, чи?х не вп?знаю облич,
Вони, зда?ться, теж сво? шукають.
Сво? у мо?х рисах не вп?знають.
А ти, як не вп?зна?ш, то поклич...