там камiнь лежав

Холодний метал в?д людського тепла
Ста? на хвилинку гарячим
? ковза? в серце, до самого дна…
О, як би клинок той був зрячим...

То в?н не в?дчув би ан? каяття
Н? розпачу, з свого д?яння
Бо в т?л? жевр?ло уже не життя,
Там кам?нь лежав на прощання