А людям хочеться весни...

А людям хочеться весни...
Тож ? шмагають, хто як може,
Коня. А той:"Наздожени!" -
?рже й копитом б'?. Пороша,

Неначе в?дьма, на м?тл?,
Вузлами довг? сив? коси
?ще звисають на г?лл?.
За гриву Лютого морози

Хапаються:"Не посп?шай!" -
?ще йому морозять вухо,
Та Лютий - к?нь, а не лоша,
Тому н?кого вже не слуха,

Кр?м Часу. Поряд з ним б?жить.
Дорога довга до конюшн?,
А значить, буде ще сн?жить -
Закони Бож? непорушн?.

За ними зм?ни навкруги.
Калюж? будуть зовс?м скоро.
А поки що сн?ги... Сн?ги...
Але вже ?нш?, н?ж учора.

Конюшня ближче з кожним днем,
? там ?рже, чека? Часу
Той к?нь, що Березнем зовем,
Весну доставить нам цей красень!

Тож, люди, тр?шечки зажд?ть,
Зустр?тись треба дати коням...
На м?сц? Лютий не сто?ть,
Життя, на жаль, не на припон?...