час брюту вiдiйшов...

…Час брюту в?д?йшов, ? час вина,
? ос?нь – як кохання - промина,
? холодно у пальц? до нестями…
Звива?ться над домом б?лий дим –
Це жовтень помира?… Бог ?з ним!
А ми ще живемо. То й Бог ?з нами…

П?двищим градус – л?то пом’янем:
Там не було роздво?нь ? дилем,
Зелен? танц? у трав? висок?й.
Кульбаби сонця! Сонечка крапки!
Веснянки на обличч?. ? руки
Тво?? у мо?й блаженний спок?й.

Вмира? ос?нь. ?й ?ще болить
Порожн?х парк?в знуджена блакить,
Розтр?пан? ворони-намистинки,
Уплетен? в гердани жовтих крон…
Ми з ос?нню в?дходим в ун?сон –
Щоноч?, щоц?лунку, щохвилинки.

Уже не повернутись, любий. Бо
Шука? м?сяць у ставку Л? Бо,
? сонн? риби туляться до нього,
А ?хн? спини зимн?, ? вода
Густ?? в т?л? – чорна, як слюда
На в?тражах костелу стон?мого…