Пам ятi Василя Слiпака

Рида? ? Ки?в, ? Льв?в, ? ц?ла Укра?на,
Рида? ? Grand Opera, ? la Scala рида?.
Здавалося так, н?би лиш пролет?ла година,
А скоро вже р?к, як Василька на св?т? нема?.

Васильку, м?й брате, у нас, як завжди, хата скраю,
Та, може, нарешт?, колись вже нам соромно стане:
Геро? у битвах жорстоких за нас умирають,
А любимо ми Укра?ну здалека, з дивану.

Васильку, пов?р, незабаром в Луганську й Донецьку,
Я в?рю, я знаю, ?накше-бо просто не можна,
?х Бог покара?, даремно ?м це не минеться,
Наш жовто-блакитний п?дн?меться непереможно.

Васильку, Ти вибач, сказати одне т?льки мушу,
Бо крешуть митц? барель?фи в анфас або проф?ль,
Невдячн?й кра?н?, Герою, в?ддав власну душу,
Скор?ше, Васильку, Ти Фауст, ан?ж Меф?стофель.

Васильку, пробач Ти вже наших муж?в яснооких,
Що мають знечулен? душ? ? серце кам?нне.
Невже треба було чекати аж б?льш, н?ж п?вроку,
Аби зрозум?ти – Ти справжн?й Герой Укра?ни.

Васильку, так? нагороди н?чого не значать,
Н?чого не значать солдати, шикован? стро?м.
Лиш верби схилились додолу, схилились ? плачуть
В низькому поклон? на в?чную пам'ять Героям.