Вибач, ненько, Укра но

Вибач, ненько, Укра?но
Що не став я патр?отом,
В ц?м багн?, до п?вкол?на,
Я не здатний до польоту.
Хоч я б?г в лайно, нахрапом,
В?рив сукам за кордону.
Лиш би воля, лиш би прапор,
Лиш би щастя, лиш у дом?!
Усе ?нше – хата з краю,
Аби рильце у поп-корн?.
Лиш п?зн?ш, п?знав, до раю
Б?л? йдемо, йдемо чорн?.
Але, хтось, колись, у Рим?,
Це звучить так сво?часно,
Може просто, може - в риму,
Крикнув: ?Разделяй и властвуй!?
Розд?лили хл?б та сало,
Пот?м, руських та русин?в.
Але й цього стало мало:
Под?лили Укра?ну.
Свято, блазн?в п?в майдана,
Йде шабаш, крик про сваволю.
В?д Романа до Йордана,
Пропива?м свою долю.
Згодом, йдемо до Тараса,
В с?м’? вольн?й, нов?й.
Зат?м, знову до шинкваса,
Плакати про волю.