Час зими

Галуззя дерев вкоренилось дендритами в вись,
В?кно рохрестоване навзнак б?лим хрестом,
П?рнальники ми, але тонем дивись ? молись,-
Десь там ватер л?н?я ?, що схожа на горизонт.

В занедбан?м зимн?м готел? ми гост?, як вс?,
Ще хвиля ? ранок, як розпач настане … Зима.
Задзвонить порть?, щоб сказати - чека? такс?,
Сполоха? тишу удавану, наче б н?ма…

Дендрити дерев вже не втримають хмар сн?гових,
Засипле, зав??, заб?лить, в?дтак – заболять
Нитки не обтят? межи ще заледве живих,
Коло?дн? ноч? навряд чи розчинять, засплять.

Прискорено б’?ться метелик в зап’ясках, тремтить,
Плин часу, як вибух, що вирвався ?з джерела,
В?н н?ц не л?ку?, лише розмива?… ятрить,
У нього нема ан? кольору, запаху, тла…