Баба

Не знаю - любив ?? сильно, чи слабо...
Боюся - збрешу сам соб? вже, напевно.
Та, хай би там як, але згадка про бабу
Неначе й не згадка, а зустр?ч при?мна.

Чому не "бабуся", не "бабця", чи ще як?
Хто зна! Звикли вже, як ? ?нш? так само,
До сл?в прямокутних, мов потяг до рейок,
Аби не вантажити розум думками.

А баб? було би сто рок?в весною...
Отут. Та вона залишилась в т?м св?т?,
Усм?хненою ? з м?цною косою.
В т?м св?т?, де вс?-вс? батьки ?ще д?ти,

Де ?й не самотньо в долин? покою,
Де зовс?м не пахнуть навощен? кв?ти,
Де вл?тку вноч? над ?? головою
Лиш м?сяць лускатий вангог?вський св?тить.
-----------------------------------------------
Картина В?нсента Ван Гога "М?сяць"