Зима крохмальна свiжiстю спокус

В розлуц? важко по криз? льоду,
? душ? майже студен?ли.
А дотик н?жний, рум*янець глоду,
Тепло ц?лунк?в прагли ц?л?.

Зима крохмальна св?ж?стю спокус,
Сн?жинок б?лий танець в ритм?.
У вар?ац?ях молочний мус,
Фермент кохання в колорит?.

В шолом? б?лому зими вогонь,
Св?чок на канделябр? св?тло.
Щаслив? в поглядах очей-безсонь,
У н?жност? безмежжя св?ту.

Метки:
Предыдущий: Zero
Следующий: Пам! ят! поету Подмазку. В. В