Насте

Я в?зьму твою долоню—стану ворожити
Чи ж ти лишишся з? мною попри все на св?т?
Чи ж ти п?деш в неминуче,тугою сповите
Де нема? н? кохання,н? зелених кв?т?в.

Ти насупиш ледь пом?тно в?д печал? брови
Ти подивишся на мене тихими очима
? в очах тво?х зася? небо пурпурове
? вгада?ться в них серцю шуканий спочинок.

Я в?зьму твою долоню—ворожити стану
Я торкатимусь до не? б?лими перстами
? незв?данне майбутн?, випливши з туману
Чорнокосою марою сяде пом?ж нами.

Притискатиму до себе я тоненьку руку
У сльозах ?? дов?ку ц?лувати буду
? нехай наворожити вийшло лиш розлуку;—
Ти така ?дина в мене,карооке чудо.