Краса неповторна

Не буду шкодувати я за л?том –
Природа зна?, що робити треба…
Ласкаво Сонце ся? ще над св?том,
? струменить блакить на Землю з Неба…

А осен? краса благословенна
У мене щирий захват виклика?:
Веселкова, бурштинова, червлена…
Ще й оксамитом душу огорта?…

Стосунки в мене з ос?нню родинн?,
Бо я у вересн? на св?т з’явилась –
Матуся жартувала: - В гарбузинн?!
З ?? очей усм?шка променилась…

-У гарбузах? – На р?дному об?йст??!
У них кв?тки велик?, мов з?рки…
Т?льки шорстке у них занадто листя!..
От мастаки на вигадки ж?нки!

Ще восени знайшло мене кохання –
Моя чар?вна сага золота… -
Одна-?дина, перша ? остання,
Нав?ки в мо?х спогадах свята…

Так, осен? пора у нас яскрава…
Ще й кожний раз по-сво?му нова
Ця неповторна Корол?вна-пава,
Ж?ночност? в?дверта й щира Слава…
Та де знайти тотожн? ?й слова?..

01.09.13