iз зимового... сумного

Вдихнувши тем?нь, ледь в?дсьорбнеш тиш?,
Розпластано влягаючись у н?ч,
А десь у шпарц? зашкребеться миша,
Лиш то не миша, знаю, певна р?ч…

Отам в летк?м, безвим?рн?м етер?
Удавано галактики мовчать,
Тамтешн?, св?тло с?ють - контра … сперо…
? дивляться очицями вовчат.

?з мороку ковтнеш клубок пов?тря,
?з рою висмикнеш з думок одну ,
Джмел?тиме, шукаючи, де св?тло?
? знайде б?ля скрон? сивину.

Намаца?ш дверей холодну клямру,
За ними ж - лиш спорохов?л? сни,
Щоноч? хтось ?х надсилав задармо,
Чому ти в них, н?хто не пояснив…

В?кно прочинеш, впустиш перший ранок
Досв?тньо? печальност? зими,
Спровадиш ще один часу уламок -
В минулий р?к, в прийдешн? сни н?м?.