Тiрренське море

П?сня Михайла Щербакова, переклад з рос?йсько?

Сльозино ср?бляста! Засяявши, зникни,
Загинь, не зволоживши з?р.
На цю панораму сухими очима
Я мушу дивитись, пов?р.
Нехай на вза?мн?сть над?й ан? жодних –
В ландшафт?в нема почутт?в.
Ну що ж, ан? жодних... Я тут не для цього.
Я т?льки проститись хот?в.
Прощай, городянко! Л?чи сво? сходи,
В?д порту йдучи догори.
З маслинами кошик неси con amore
? слухай, як виють в?три.
? ти, узбережжя, прощай! Con amore
? с?ль збережи, й аромат.
Не вкри?ться взимку крижинами море...
Везув?й не вдарить в набат.
Ц?каво не те, що я звик за годину
Вважати цей прост?р сво?м,
Сто рок?в проживши, як кр?т, в катакомбах,
Наосл?п, навпомацки... Вт?м,
Чи варто, назад ?дучи, в?двикати,
Забути прив?лля, цей рай?
У спину, нарешт?: ?Прощай, ?ноземцю!
Авжеж, ?ноземцю. Прощай!”
Не скоро в?двикну. Замкнуся в н?мот?,
Не визирну б?льше з кутка.
В св?й д?м повернувшись, байдужий щоденник
Почну не з нового рядка.
Та, поки ще в оц? не змита сльозою
Т?рренсько? син? межа,
До не? тягнусь con amore, в?дчувши
Раптово, що значить ?душа”.