Осень

Весна нас манить в далеч?нь,
як м?сяць зор? в небосхил?.
Вона б?жить в?д нас як т?нь.
ми наздогнать ?? не в сил?.

Ти, ос?нЬ, трохи зачекай.
Я ще стежиною пройдуся
Кр?зь дивовижний цей розмай
? до весни знов доторкнуся.

У тебе, ос?нь,сто дор?г.
?ди у кв?ти,трави,роси
не оббивай ти м?й пор?г
? ср?бло не труси на коси.

ти сво? фарби збережи,
змалю?ш ними зимн?й ранок.
Мен? ж ,прошу, наворожи
щасливу долю на останок.