Якщо втiкати вже, то до мiста Лева

Якщо вт?кати вже, то до м?ста Лева,
що сто?ть у в?ках сталево,
непристойно твердий, як ребро для ?ви,
незламаний, стр?мкий -
? верл?бр цього маршруту
промовля? кр?зь рух:
що буденства отрути
ти нажерся ? скн?в -
як-то вскочити рибою на сух? береги.

А в дорогах ? справд? зваблива врода,
красавень-м'яч в ус? ворота,
уся садовина ? вся ойкумена фруктози,
як той укол наркозу,
тобто, усе щастя в ?дин кошик, -
в?д манго до гльоду, –
наче вже рок?в з десять йде п?дготовка
на Марс польоту.

Ну ?, зв?сно, фольклор та натхнення
басять у пов?тр? -
п'ять Угорщин та трохи пов?р'я,
тут ?з Римом щось склалось у риму,
тут наймення всьому
вирина? з виру,
як не мружься, а в оч? ?стор?я лине -
як те птаство у небо син?.

В цьому м?ст? Колумб та Маклухо-Маклай,
власн? Гринв?ч та Цельс?й,
Ньютони та Гуки,
в цьому м?ст? до себе звикай,
до себе самого, як нов?тн?й осел?,
нав?ть вухо ?накше уловлю? звуки -
нав?ть серце - притрима? рух
? кулю земну
пров?стить ? роззна? з середини –
? почу?
жирафу на озер? Чад, ? далеку м?грац?ю гну та газел?,
? в?дчу?ш, що серце у тебе -
на щастя перевертень.