Wislawa Szymborska Nienawisc

Nienawisc

Spojrzcie, jaka wciaz sprawna,
jak dobrze sie trzyma
w naszym stuleciu nienawisc
Jak lekko bierze wysokie przeszkody,
Jakie to latwe dla niej - skoczyc, dopasc.

Nie jest jak inne uczucia.
Starsza i mlodsza od nich rownoczesnie.
Sama rodzi przyczyny,
ktore ja budza do zycia.
Jesli zasypia, to nigdy snem wiecznym.
Bezsennosc nie odbiera jej sil, ale dodaje.

Religia nie religia
byle przykleknac na starcie.
Ojczyzna nie ojczyzna -
byle sie zerwac do biegu.
Niezla i sprawiedliwosc na poczatek.
Potem juz pedzi sama.
Nienawisc. Nienawisc.
Twarz jej wykrzywia grymas
ekstazy milosnej.

Ach, te inne uczucia -
cherlawe i slamazarne.
Od kiedy to braterstwo
moze liczyc na tlumy?
Wspolczucie czy kiedykolwiek
pierwsze dobilo do mety?
Zwatpienie ilu chetnych porywa za soba?
Porywa tylko ona, ktore swoje wie.

Zdolna, pojetna, bardzo pracowita.
Czy trzeba mowic ile ulozyla piesni.
Ile stronic historii ponumerowala.
Ile dywanow z ludzi porozposcierala
na ilu placach, stadionach.

Nie oklamujmy sie:
potrafi tworzyc piekno.
Wspaniale sa jej luny czarna noca.
Swietne kleby wybuchow o rozanym swicie.
Trudno odmowic patosu ruinom
i rubasznego humoru
krzepko sterczacej nad nimi kolumnie.

Jest mistrzynia kontrastu
miedzy loskotem a cisza,
miedzy czerwona krwia a bialym sniegem.
A nade wszystko nigdy jej nie nudzi
motyw schludnego oprawcy
nad splugawiona ofiara.

Do nowych zadan w kazdej chwili gotowa.
Jezeli musi poczekac, poczeka.
Mowia ;e slepa. Slepa?
Ma bystre oczy snajpera
i smialo patrzy na przyszlosc
-ona jedna.


Ненависть

Погляньте лиш, яка завзята вправн?сть
? ст?йк?сть непохитна
у ненавист? нашого стол?ття.
Як в одну мить дола? перешкоди,
Як легко ?й - доскочити, допастись.

Геть в?др?зня?ться в?д ?нших почутт?в.
Старша за них й молодша одночасно.
На гол?м м?сц? сама причину зродить
? нею живиться.
Засне, бува, та в?чним сном - н?коли.
Безсоння ж ?й, х?ба що, сили дода?.

Рел?г?я чи н? -
вона завжди на старт?.
В?тчизна не в?тчизна -
?й з м?сця би навскач.
Не знехту? ? справедлив?стю нараз?.
А пот?м вже сама.
Ненависть. Ненависть.
Обличчя ?й спотворила гримаса
любовного екстазу.

Ах, ?нш? почуття -
слиньки ? нем?чн?
В як? часи, скаж?ть, братерство
могло покластися на натовп?
Чи сп?вчуття, колись було,
щоб першими д?сталися мети?
Н?коли й сумн?вам не згуртувати люд.
Т?льки вона веде, бо зна? чого прагне.

Зд?бна, км?тлива, надзвичайно працьовита.
Вс? знають, ск?льки нею складено п?сень.
? на ск?лькох стор?нках з ?стор?? ?? пом?тки.
Як часто розстилала килими з людей
на стад?онах ? на площах.

? не обманюймо себе:
дещо вда?ться ?й творити славно.
Захоплюють влаштован? заграви в чорну н?ч.
? клуби вибух?в серед рожевого св?танку.
Ми замовка?м перед пафосом ру?н
? пан?братським жартом
колони, що зухвало стирчить над ними.

Вона майстерно створю? контраст
м?ж гуркотом ? тишею,
кров’ю червоною ? б?лим сн?гом.
Й н?коли в св?т? не набридне ?й мотив
ката, що умива? руки,
байдуже сплюндрувавши жертву.

До нових звершень кожну мить готова.
А треба почекати - почека?.
Кажуть, сл?па. Сл?па?
Та в не? оч? снайпера
? впевнено в майбутн? дивиться
- вона така одна.