Вiрш олiвцем

Тремтливий дотик у передчутт?.
Сковза? гострий грифель шурхотливо
По просторах незайманих сн?г?в,
? творить Всесв?т дивний та примхливий.
Душа зл?та?, зор? миготять,
Безоднею з?тха? зимн? небо,
Застигл? сльози кв?тами блищать –
Кр?зь мерзл? шиби хтось дивився в тебе.
Знов подиху у спину в?дчуття,
Хтось р?же серце болю гострим лезом.
Вс? тво? муки – правка ол?вця,
Щоб написати те, що в?к не щезне.
? неважлива ? ц?на буття,
? т?льки ти ? ?стина кр?зь тебе.
От т?льки в?д точ?ння ол?вця –
Коротший в?к, а дописати треба!