Тiльки вдвох

Самота роз*?да? людину,
Н?би цвях покрива? ?ржа.
Час безжальний б?жить неупинно,
Не ?сну? для нього межа.

Розкажи, як живеш наодинц?.
Не приховуй. Тв?й б?ль струменить.
В?дчуваю, бо в кожн?й кл?тинц?
Так вразливо й тривожно щемить.

Не мовчи. Загою твою рану
Теплотою сво?? душ?.
В?д акорду старого органу
Роз?ллються р?кою в?рш?.

Не залишиться сл?ду в?д суму,
?з шпаринок його прожену.
Лиш тво? бачу оч? у тлум?,
? вноч? мен? теж не до сну.

Я втамую тв?й б?ль поц?лунком
? хмарини розс?ю суц?льн?.
В?зав?, мов бальзам порятунку.
Т?льки вдвох ми з тобою... сильн?.