Хмара удавала з себе райдугу

Хмара удавала з себе райдугу –
бавилась у фарби ? вогн?.
? була наст?льки хмара рад?сна -
залюбки сподобалась мен?.

Я напевне хмар? теж сподобався –
усм?хався, нав?ть п?дморгнув.
Був за мить готовий засоромитись,
мов у хмар? уп?знав весну.

Ми ?з нею майже вже домовились,
майже зустр?ч спланували знов...
Але в?тер зруйнував безсов?сно
нашу – майже райдужну – любов...

----------------------------------------------------



Метки:
Предыдущий: У душах викликае резонанс
Следующий: Морозно сонячний сонет!