Такою вродилась...

Дощ мрячить, грибна пора, ос?нь наступила.
Листя жовкне й в?дмира, птах розправив крила.
В?дл?та в далекий край, тривожно курличе.
Ключ сховавсь за небокрай, у дорогу кличе.
Листя жовте опада, багрянцем ляга?.
По степу, як сновида, журавка скака?.
?з одним крилом вона, такою вродилась,
Скаче б?дна в бур’янах, л?тать не судилось.
Раз, другий ключ повертавсь, над?явсь забрати.
Один птах так й не п?днявсь, лишивсь помирати...