Вродлива жiнка, а в очах...

Вродлива ж?нка... А в очах, поглянь -
Безмежний сум який не приховати:
?де наче богиня, тиха рань,
Мр?я по?та... Про не? писати


Почтить за честь соб? справжн?й поет,
Маестро вт?лить в рекв??м останн?й,
Художник б?дний збереже портрет...
Ця ж?нка - моя б?ль, мо? кохання.


Знев?ра в ?? серц? в?д образ
? зрад... ? сум так вихолодив хату.
Геть в?дцуралась од любов?. Згас
Вогонь, який обп?к у час той клятий...


Кохана, св?т не згас... Любов - жива!
Сльозами змий тягар душ?-чорниц?.
Дослухайся... Бо ц? стар? слова,
З глибин душ?, ?з св?тло? криниц?...