Таемниця моя - невеличка, та я не зiзнаюсь

Та?мниця моя – невеличка, та я не з?знаюсь.
Це наст?льки ?нтимне, що нав?ть близьким не скажу.
Боже, як я люблю! Боже, як же я сильно кохаю!
? щоразу на зустр?ч з любов'ю нестримно б?жу.

Тихе щастя мо?, чи можливо тебе не кохати?
Чи можливо про тебе не думати день? Нав?ть мить?
Тихе щастя мо? – в?ков?чн? зелен? Карпати...
Буду вашу красу неймов?рну дов?ку любить...

Знову я розташовуюсь так, щоб побачити б?льше,
Щоби погляд зелену свободу водночас вв?брав.
Ще би крила зелен? – зл?тати все вище ? вище,
? з карпатського неба сп?вати, як я покохав...