Романс. Edgar Allan Poe - Romance

Нер?дко, ти, романсе м?й,
П?рнав у св?т жаданих мр?й;
Складавши крила, ти кивав
? щось соб? насп?вував.

? я колись в таких, як ти,
Барвистих неземних птах?в,
Серед деревних павутин
Вивчав науку р?дних сл?в.

Мов обдароване хлоп’я,
Дививсь на тебе в л?с? я.

Та кондор в?чний, час, мен?,
Несе п?рнату зграю б?д
На б?дний м?й останок л?т,
? вже не залишилось дн?в
На вт?ху, на мр?йливий св?т.

Але й в?д мр??, хоч на мить,
М?й в?дпочинок прилетить
До мене – та в?дмовлюсь я,
Бо безтурбоття – смерть моя,
? серця струни заболять
В?д тихих рим його проклять!