Вiйна

Вiйни ми не бачили, проте про не?
чули.
Це велике горе, Кра?ну не минуло.
Тi страшнi роки сльозами омитi ,
Тi важкi шляхи кров’ю пролитi .

Минав час...
Матерi посивiли, сидячи бiля вiкон.
Жiнки, коханi, нареченi взятi у полон.
Чужi люди забрали собi на втiху.
Вiн буде тiльки мстити, бо з рiдними
лихо.

Й Господь не зна, де той солдат:
Чи додому шлях шука,
Чи, подоланий ворогом,
А душа його на пол? бою блука...

Гинуть нашi молодими,
На грудях оберiги...
Сорочка материнська серце зiгрiва.
" Прости, прости, матусю,
Ти бiлу вишивала,
А я ?? забруднив,
Червоною вже стала...!!"

Товариш? померлi лежать в похмурiм
полi.
Ще не застигла кров на ?хньому чолi,
Це смертн? люди позбавляли долi,
Лишивши тiло на сирiй землi!

Мало хто додому повернувся...
У братськiй могил? до брата
пригорнувся...
Потиху заплющували оч?,
Й т?,як? ще дихали на батьков?м плеч?!

Ми дякуем за наше покол?ння!
За те, що в нас таке кор?ння!
Вiчний вогонь нiколи не погасне,
Бо завдяки Вам наше життя прекрасне!

07.05.2008