Идешь, на меня похожий...

?Идешь, на меня похожий,
глаза устремляя вниз.
Я их опускала — тоже!
Прохожий, остановись!?


На мене схожий ?деш ти,
св?й погляд спускаючи вниз.
Я теж опускала врешт?!
Прошу, перехожий, спинись!

Читай, назбиравши з глини
букета, де мак, куросл?п,
що звали мене Мариною,
? ск?льки мен? було л?т.

Не думай, що тут - могила,
що, гр?зна, з'явлюся, на св?т ...
Я надто сама любила
см?ятися, коли не сл?д!

? кров приливала до кож?,
? кучер? мо? вились ...
Я теж була, перехожий!
Прошу, перехожий, спинись!

Билинку з?рви, небилицю,
де ягода лиш сама, -
бо цвинтарно? суниц?
б?льше й солодше нема.

? не вдавай хмуру постать,
главу опустивши на груди, -
подумай про мене просто,
щоб легко про мене забути.

Висв?тлю? пром?нь ? стежить,
ти весь в золот?й ?мл? ...
? хай тебе не бентежить
м?й голос, що з-п?д земл?.