Кибитка

Пiсня Михайла Щербакова, переклад з росiйсько?

Все зникло, в?д?йшло, ? б?льше не почнеться.
Роман – це не рядок. Пережите – не мить.
В?зок б?жить вперед, ледь чутно серце б`?ться
? подих тв?й легкий тремтить, тремтить, тремтить.

Безсил? вороги знайти шляхи ц? бит?,
?м серед тиш? нас не в?дшукати, н?.
Ми в темряв? н?чн?й лиш Богов? в?дкрит?:
Пряму?м вдалину – одн?с?ньк?-одн?.

А десь позаду нас лишилася кра?на —
Калейдоскоп чудес, мр?йливост? блакить.
Там вир?шили, що народжена людина
Справжн?с?ньку з казок бувальщину зробить.

На жаль, у тих казок була сумна розв`язка —
Так злий уявний св?т бувальщиною став.
З бувальщини тепер зробити б знову казку,
Але замало сил ? забагато справ.

А ми все вдалину мчимося кр?зь печал?,
Немовби у проблем ? р?шення просте.
Немовби не жили: не зна?мо ? дал?,
Що ?стина, що н?, що гр?шне, що святе.

? пилом в’?ться шлях, мовчать про суд катрени.
Що б?ль душ?, коли ? забуття нап?й?
Тож ?стинний тепер, такий святий для мене
В ц?й темряв?, вноч? ледь чутний подих тв?й.