Коли на серцi бiль розчарування

Коли на серц? б?ль розчарування,
? в?щ? сут?нки чатують за в?кном,
В?ршами роз?ллю я прикрощ? кохання,
В?нчаючи ?х смутком та жагучим сном.

На тихий голос серця та журливий сп?в,
Озветься всесв?т до примхливого кохання,
Торкнеться павутинням неспок?йних сн?в,
Отру?них г?ркотою страждання….

Б?ль той г?ркий, та раптом мить чудова,
З’юрмиться в нап?вколо веселкове,
? зц?лить душу росами д?брови,
Яку в?тають зор? св?танков?….

Кохання вт?шене, мов птаха полетить,
А з ним ? сон, який закреслить тишу,-
В?н новим паростком над?? воскресить,
Те щастя, що напо?ть спраглу душу…